випал

ВИ́ПАЛ¹, у, ч., спец.

1. Дія за знач. випа́лювати¹ і ви́палити¹ 4, 5.

Використання природного газу гірничозбагачувальними комбінатами дозволить впровадити процес магнетизувального випалу залізних руд (з наук.-попул. літ.);

Випал глиняних і фаянсових виробів.

2. Золото або срібло, яке добувається за допомогою випалювання.

ВИ́ПАЛ², у, ч.

Одночасний постріл із кількох рушниць, гармат і т. ін.; залп.

Почувся випал з кріпосних гармат (О. Довженко);

Ми тепер стріляли раз по раз випалами і вроздріб (П. Панч);

Пролунав випал з гармат, рушниць та мушкетів (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. випал — ви́пал іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. випал — -у, ч. 1》 спец. Дія за знач. випалювати I, випалити 4), 5). 2》 Одночасний постріл із кількох рушниць, гармат; залп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випал — ЗАЛП (одночасний постріл з кількох рушниць, гармат), ВИ́ПАЛ. Залпи (гармат) зливалися в єдиний потужно-тремтливий гул (О. Гончар); Почувся випал з кріпосних гармат (О. Довженко).  Словник синонімів української мови
4. випал — ВИ́ПАЛ, у, ч. 1. спец. Дія за знач. випа́лювати¹, ви́палити 4, 5. Використання природного газу гірничозбагачувальними комбінатами дозволить впровадити процес магнетизуючого випалу залізних руд (Наука.., 3, 1961, 25); Випал глиняних і фаянсових виробів.  Словник української мови в 11 томах