випал
ВИ́ПАЛ, у, ч.
1. спец. Дія за знач. випа́лювати¹, ви́палити 4, 5.
Використання природного газу гірничозбагачувальними комбінатами дозволить впровадити процес магнетизуючого випалу залізних руд (Наука.., 3, 1961, 25);
Випал глиняних і фаянсових виробів.
2. Одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп.
Ми тепер стріляли раз по раз випалами і вроздріб (Панч, Іду, 1946, 77);
Почувся випал з кріпосних гармат (Довж., І, 1958, 252).
Словник української мови (СУМ-11)