випар

ВИ́ПАР, у, ч.

Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок випаровування чого-небудь.

Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (М. Коцюбинський);

П'янкі випари конвалії, дикої м'яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (С. Добровольський);

Виявилося, що весь човен отруєно випарами бензину (В. Кучер);

Відчуває [Григорій], як гусне сперте, напоєне отруйними випарами повітря (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. випар — ви́пар іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. випар — -у, ч. Газувата речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випар — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
4. випар — ВИ́ПАР, у, ч. Газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Коцюб., II, 1955, 354); Виявилося, що весь човен отруєно випарами бензину (Кучер, Дорога..  Словник української мови в 11 томах