випар
ВИ́ПАР, у, ч.
Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок випаровування чого-небудь.
Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (М. Коцюбинський);
П'янкі випари конвалії, дикої м'яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (С. Добровольський);
Виявилося, що весь човен отруєно випарами бензину (В. Кучер);
Відчуває [Григорій], як гусне сперте, напоєне отруйними випарами повітря (А. Дімаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випар — ви́пар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- випар — -у, ч. Газувата речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випар — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
- випар — ВИ́ПАР, у, ч. Газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Коцюб., II, 1955, 354); Виявилося, що весь човен отруєно випарами бензину (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах