1. Словник української мови в 11 томах

випар

ВИ́ПАР, у, ч. Газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь.

Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Коцюб., II, 1955, 354);

Виявилося, що весь човен отруєно випарами бензину (Кучер, Дорога.., 1958, 124);

П’янкі випари конвалії, дикої м’яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (Добр., Очак. розмир, 1965, 279).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випар — ви́пар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. випар — -у, ч. Газувата речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випар — ВИ́ПАР, у, ч. Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок випаровування чого-небудь. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (М. Словник української мови у 20 томах
  4. випар — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови