випарування

ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ви́парувати 1.

На території Північного Поділля весняний період характеризується активним підвищенням температури повітря, інтенсивним таненням снігового покриву та збільшенням випарування з поверхні ґрунту (з наук. літ.);

Великий паровий простір і велика площа поверхні випарування підвищують якість пари (з наук.-техн. літ.);

Через природне випарування вода у затоці Сиваш набагато солоніша від звичайної морської – концентрація солі в ній вища майже у 16 разів (з навч. літ.).

2. Те, що випарувалося звідки-небудь; пара.

В тих [сонячних] струменях кипіли густі криваві соки землі, і випарування їх п'яно гомоніло шумом денним (М. Івченко);

Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі, каміння, асфальту (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. випарування — ви́парування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. випарування — -я, с. Дія за знач. випарувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випарування — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
4. випарування — ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́парувати 1. 2. Те, що випарувалося звідки-небудь; пара. Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі, каміння, асфальту (Досв., Вибр., 1959, 373).  Словник української мови в 11 томах