випарування
ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ви́парувати 1.
На території Північного Поділля весняний період характеризується активним підвищенням температури повітря, інтенсивним таненням снігового покриву та збільшенням випарування з поверхні ґрунту (з наук. літ.);
Великий паровий простір і велика площа поверхні випарування підвищують якість пари (з наук.-техн. літ.);
Через природне випарування вода у затоці Сиваш набагато солоніша від звичайної морської – концентрація солі в ній вища майже у 16 разів (з навч. літ.).
2. Те, що випарувалося звідки-небудь; пара.
В тих [сонячних] струменях кипіли густі криваві соки землі, і випарування їх п'яно гомоніло шумом денним (М. Івченко);
Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі, каміння, асфальту (Олесь Досвітній).
Значення в інших словниках
- випарування — ви́парування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- випарування — -я, с. Дія за знач. випарувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- випарування — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
- випарування — ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́парувати 1. 2. Те, що випарувалося звідки-небудь; пара. Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі, каміння, асфальту (Досв., Вибр., 1959, 373). Словник української мови в 11 томах