1. Словник української мови в 11 томах

випарування

ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ви́парувати 1.

2. Те, що випарувалося звідки-небудь; пара.

Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі, каміння, асфальту (Досв., Вибр., 1959, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випарування — ви́парування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. випарування — -я, с. Дія за знач. випарувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випарування — ВИ́ПАРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́парувати 1. На території Північного Поділля весняний період характеризується активним підвищенням температури повітря, інтенсивним таненням снігового покриву та збільшенням випарування з поверхні ґрунту (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. випарування — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови