випасати
ВИПАСА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИПА́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПАСТИ, су, сеш, док.
1. кого, що. Пасучи, вигодовувати (худобу, птицю).
Лемішка випасував на степах товар.., а Леміщиха закуповувала садки (І. Нечуй-Левицький);
От на горах бойки волів випасають, та й яких волів! (І. Франко);
Тільки за те, що селянин .. випасував череду на диких степових просторах чи просто їхав на торг, – він мусив платити панові старості (Іван Ле);
У кінці XIX ст. на полонинах ще випасали кіз окремими чередами (з наук. літ.);
Хуторець мій одрубний, є де випасти [худобу] (Ганна Барвінок).
2. що. Пасучись, цілком з'їдати траву чи іншу трав'янисту рослинність на якій-небудь ділянці (про худобу, птицю, диких травоїдних тварин).
Через воєнні дії пастухи не виганяли худоби в поле. Павутиця, .. осот, пирій, що їх не випасала худоба, розросталися одне поперед одного (Ірина Вільде);
Коли хто випасе поле або виноградника [виноградник], і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого винограднику (Біблія. Пер. І. Огієнка);
За давньоримським законом той, хто випасав або жав уночі квіритське поле, оброблене плугом, був приречений до страти в жертву підземним богам (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)