випивка

ВИ́ПИВКА, и, ж., розм.

1. Уживання алкогольних напоїв.

Настрій у письменника був препоганий. Звичайна випивка ніколи не могла б викликати щось подібне (В. Собко);

Приливала кров, і від цього обличчя його ставало багрово-червоним, як після доброї випивки (А. Шиян);

// Гулянка з випиванням алкогольних напоїв.

[1-й бас:] Он де Гострохвостий надибав собі дівчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка (І. Нечуй-Левицький);

Буде тобі і випивка, буде тобі і свято (Л. Забашта).

2. Алкогольні напої; те, що випивають.

Яків почав їсти; у роті в його [в нього] від випивки мов потерпло (Панас Мирний);

Восени, в один невеличкий празник, він звелів .. зготувати закуску й випивку (І. Нечуй-Левицький);

Той стіл .. накритий був білою скатертю і так тісно заставлений випивками і закусками, що, здавалось, маковому зерну ніде було впасти (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. випивка — ви́пивка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. випивка — -и, ж., розм. 1》 Вживання алкогольних напоїв. || Гулянка з випиванням алкогольних напоїв. 2》 Алкогольні напої; те, що випивають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випивка — ГУ́ЛЯ́НКА розм. (частування запрошених гостей, перев. з розвагами), ГОСТИ́НА розм., ГУ́ЛЬБИЩЕ підсил. розм., ГУЛЬБА́ підсил. розм., ГУЛЬНЯ́ підсил. розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., БЕ́СІДА заст.  Словник синонімів української мови
4. випивка — ВИ́ПИВКА, и, ж., розм. 1. Вживання алкогольних напоїв. Яків почав їсти; у роті в його від випивки мов потерпло (Мирний, І, 1954, 297); Приливала кров, і від цього обличчя його ставало багрово-червоним, як після доброї випивки (Шиян, Гроза..  Словник української мови в 11 томах