виписувати
ВИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПИСАТИ, ишу, ишеш, док.
1. що. Переписувати звідки-небудь слова, частину тексту і т. ін.
Дашкович сидів над німецькою книжкою і виписував деякі місця (І. Нечуй-Левицький);
Скалозуб мав навіть спеціальний журнал в дуже дорогій палятурці [палітурці] з золотистими обрізами, в який виписував або наклеював вирізки з газет про ріжні випадки гоніння на українство (В. Винниченко);
Давид .. рився в книжках і виписував якісь цифри (А. Головко).
2. що, кому. Складати, писати якийсь документ для видавання кому-небудь.
– Розпустив своїх підлеглих, а тепер виписуєш рецепти, як та чим їх [новачків] лікувати... (Є. Доломан);
Контролер притулився до стінки й задоволено виписав квитанцію (Б. Антоненко-Давидович);
– Хто без документiв – того хапають i до в'язницi. А в мене нiякого посвiдчення немає. – Я тобi випишу,– сказав я (Р. Андріяшик).
3. що, кому. Замовляти що-небудь письмово.
Усе якісь новини заводить [управитель], машини виписує (Панас Мирний);
– Лісництво у нас потроху виписує людям дерево (М. Стельмах);
Дуже добре, серденько, що виписала паперу (М. Коцюбинський);
// розм. Те саме, що передпла́чувати.
Він все скуповує книжки.., виписує французькі та німецькі часописи (І. Нечуй-Левицький);
Бронко відразу помітив, що читальня виписувала не всі журнали (Ірина Вільде);
Волосний старшина Михайло Гудзь – наш чоловік... не проти... аби до книжки зазирнути. Газету виписує і читає вечорами... (Ю. Хорунжий);
// кого, заст. Викликати кого-небудь письмово для виконання певних функцій.
Молода бариня .. виписала з свого села нового прикажчика (Панас Мирний);
– Побоявся пан довірити її [машину] мужикам, а виписав машиніста з якоїсь Голландії (В. Речмедін).
4. що. Ретельно писати, виводити літери, деталі креслення і т. ін.
Чепурненько виписав [Павлуша] на сторінці і підпис: “П. Діденко” (А. Головко);
Його [лист] згорнули вчетверо і поклали в конверт – без марки, бо на фронт, – і виписали адресу: номер польової пошти (Ю. Смолич);
// кого, що. Старанно вимальовувати кого-, що-небудь.
Любовно виписали з хистом художники село своє (І. Гончаренко).
5. кого. Письмово оформляти вибуття кого-небудь звідкись, із чогось і т. ін.
Коли траплялася вагітність, дівчину виписували з реєстру й відсилали на хутір (Г. Хоткевич);
Незадовго до початку останньої чверті [навчального року] Євгенію Григорівну виписали з лікарні (О. Донченко);
– Ви що собі надумали? Хочете, щоб я вас із санаторію виписала! (А. Головко);
Одержав [старшина] від губернатора такий папір, щоб князь Прозоровський виписав його з підданців і повернув загарбане добро (С. Добровольський).
6. кого, що, перен. Описувати, зображувати засобами мови.
Дарма [даремна] праця виписувать те, що діялось в Антосьовім молодім серці, як під'їжджав він до свого села: от-от! От-от! І дома буде! (А. Свидницький);
По-новому виписує образи людей Микола Зарудний, прагнучи заглибитись у психологію своїх персонажів, у їхнє внутрішнє життя (з навч. літ.);
З любов'ю виписав письменник О. Маковей образ Сагайдачного (з навч. літ.).
7. що, перен. Робити, виконувати які-небудь фігури під час руху.
Закінчилась та тиха i задумлива пора бабиного лiта, коли у прозорому повiтрi виписує різні фігури срiбляста павутинка (із журн.);
Новенькі автомобілі на швидкості виписували досить складні віражі, випереджаючи один одного, долали штучні перепони, демонструючи високу маневреність (з газ.);
Ось з розгону черкнула [Христина] підківками лід і, вигинаючись, виписала ними перше півколо (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)