виплоджувати
ВИПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛОДИТИ, джу, диш, док.
1. кого, що. Народжувати, давати життя кому-небудь (про тварин).
[Гусак:] Я безщасний гусачок, Не виплодив діточок – Хворів літечко (М. Кропивницький);
* Образно. Прийми ж, несудженая доле, оці листочки з моїх рук На спомин тих утіх і мук, Що виплодило наше поле! (І. Франко).
2. що, перен., зневажл. Створювати, породжувати, поширювати щось у великій кількості.
– Сташе, не думай про нього! – А чому я маю не думати про тих, що виплоджують нам горе? (М. Стельмах);
Дiм без ужитку – пустка, а пустка виплоджує щось вороже людинi (Р. Андріяшик);
Деструктивні процеси в суспільстві виплоджують небезпечно велику кількість негативної енергії, яка в разі соціального вибуху може бути спрямована проти держави (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)