виплоджувати

ВИПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛОДИТИ, джу, диш, док.

1. кого, що. Народжувати, давати життя кому-небудь (про тварин).

[Гусак:] Я безщасний гусачок, Не виплодив діточок – Хворів літечко (М. Кропивницький);

* Образно. Прийми ж, несудженая доле, оці листочки з моїх рук На спомин тих утіх і мук, Що виплодило наше поле! (І. Франко).

2. що, перен., зневажл. Створювати, породжувати, поширювати щось у великій кількості.

– Сташе, не думай про нього! – А чому я маю не думати про тих, що виплоджують нам горе? (М. Стельмах);

Дiм без ужитку – пустка, а пустка виплоджує щось вороже людинi (Р. Андріяшик);

Деструктивні процеси в суспільстві виплоджують небезпечно велику кількість негативної енергії, яка в разі соціального вибуху може бути спрямована проти держави (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виплоджувати — випло́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виплоджувати — -ую, -уєш, недок., виплодити, -джу, -диш, док., перех. Народжувати, давати життя кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виплоджувати — див. плодити Словник чужослів Павло Штепа
  4. виплоджувати — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  5. виплоджувати — ВИПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛОДИТИ, джу, диш, док., перех. Народжувати, давати життя кому-небудь. [Гусак:] Я безщасний гусачок, Не виплодив діточок — Хворів літечко (Кроп., IV, 1959, 133); *Образно. Словник української мови в 11 томах