виплутуватися
ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПЛУТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розмотуючи, розсовуючи щось заплутане, вибиратися з нього.
Здавалось, ніби вона [Василина] заплуталась у легенькій хмарі з широких стрічок і ніяк не могла з них виплутатись (І. Нечуй-Левицький);
Незнайомець уже виплутався з сіток та й прямує до отвору (Ю. Збанацький);
// Вибиратися звідки-небудь, із чогось густого, захаращеного і т. ін.
Виплутавшись із лісу на шлях, я висловив занепокоєння, що наші [сапери] не встигли підірвати мостів (Іван Ле);
Шлюпка, прямована вусатим, нарешті виплуталась з-поміж прибережного каміння і вийшла на чисту воду (В. Кучер);
* Образно. З-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (М. Стельмах).
2. перен. Виходити з важкого, скрутного становища; рятуватися.
– Нуте, як же ви виплутались із своєї біди? (Панас Мирний);
Тільки один посаг Катерини може допомогти Безбородькові виплутатись з грошових зобов'язань перед купцями (Ірина Вільде);
– Ви навіть уявити не можете, як у нас на заводі його [Боровика] всі люблять. Звичайно, і я люблю, як... як і всі, – Зоя все ще намагалася якось виплутатися, виправдатись... (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)