виплутувати
ВИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛУТАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що. Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь.
Наталя Вовк ткала портрет годинами і днями, потрібної схожості не було, виплутувала нитку назад (І. Волошин);
Він підбіг до шпигуна, схопив його за руку, потяг по горищу, виплутуючи з старих сіток (Ю. Збанацький);
Воно [вороненя] вже стямилось, мерщій би полетіло, Так із шерсті не виплутає ніг (Є. Гребінка);
Він виплутав із куширю [куширу] весло (Олесь Досвітній).
2. кого, перен. Допомагати кому-небудь виходити з важкого, скрутного становища; рятувати.
[Євдокія Корніївна:] Виплутуйся собі й дочку виплутуй (І. Нечуй-Левицький);
Не раз виплутував [прокурор] грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)