виплутувати

ВИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь.

Він підбіг до шпигуна, схопив його за руку, потяг по горищу, виплутуючи з старих сіток (Збан., Мор. чайка, 1959, 203);

Наталя Вовк ткала портрет годинами і днями, потрібної схожості не було, виплутувала нитку назад (Вол., Самоцвіти, 1952, 140);

Воно [вороненя] вже стямилось, мерщій би полетіло, Так із шерсті не виплутає ніг (Греб., I, 1957, 66);

Він виплутав із куширю весло і спрямував човна на чисте (Досв., Вибр., 1959, 420).

2. перен. Допомагати кому-небудь виходити з важкого, скрутного становища; рятувати.

[Євдокія Корніївна:] Виплутуйся собі й дочку виплутуй (Н.-Лев., II, 1956, 529);

Не раз виплутував [прокурор] грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (Тулуб, Людолови, I, 1957, 99).

Значення в інших словниках

1. виплутувати — виплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виплутувати — -ую, -уєш, недок., виплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь. 2》 перен. Допомагати кому-небудь виходити із тяжкого, скрутного становища; рятувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виплутувати — ВИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛУТАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь. Наталя Вовк ткала портрет годинами і днями, потрібної схожості не було, виплутувала нитку назад (І.  Словник української мови у 20 томах
4. виплутувати — див. хитрувати  Словник синонімів Вусика
5. виплутувати — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. виплутувати — Виплутувати, -тую, -єш сов. в. виплутати, -таю, -єш, гл. Выпутывать, выпутать, распутывать, распутать.  Словник української мови Грінченка