виплутувати
ВИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь.
Він підбіг до шпигуна, схопив його за руку, потяг по горищу, виплутуючи з старих сіток (Збан., Мор. чайка, 1959, 203);
Наталя Вовк ткала портрет годинами і днями, потрібної схожості не було, виплутувала нитку назад (Вол., Самоцвіти, 1952, 140);
Воно [вороненя] вже стямилось, мерщій би полетіло, Так із шерсті не виплутає ніг (Греб., I, 1957, 66);
Він виплутав із куширю весло і спрямував човна на чисте (Досв., Вибр., 1959, 420).
2. перен. Допомагати кому-небудь виходити з важкого, скрутного становища; рятувати.
[Євдокія Корніївна:] Виплутуйся собі й дочку виплутуй (Н.-Лев., II, 1956, 529);
Не раз виплутував [прокурор] грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (Тулуб, Людолови, I, 1957, 99).
Значення в інших словниках
- виплутувати — виплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виплутувати — -ую, -уєш, недок., виплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь. 2》 перен. Допомагати кому-небудь виходити із тяжкого, скрутного становища; рятувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виплутувати — ВИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛУТАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Розмотуючи, розсовуючи заплутане, виймати, звільняти кого-, що-небудь. Наталя Вовк ткала портрет годинами і днями, потрібної схожості не було, виплутувала нитку назад (І. Словник української мови у 20 томах
- виплутувати — див. хитрувати Словник синонімів Вусика
- виплутувати — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- виплутувати — Виплутувати, -тую, -єш сов. в. виплутати, -таю, -єш, гл. Выпутывать, выпутать, распутывать, распутать. Словник української мови Грінченка