виплюнути
ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до випльо́вувати.
Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (І. Нечуй-Левицький);
Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Григорій Тютюнник);
Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди, що гризуть і гризуть вудила, намагаючись виплюнути їх (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)