виплюнути
ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльо́вувати.
Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., II, 1956, 298);
Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Тют., Вир, 1964, 317);
Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди, що гризуть і гризуть вудила, намагаючись виплюнути їх (Гончар, Таврія.., 1957, 714).
Словник української мови (СУМ-11)