виплід
ВИ́ПЛІД, лоду, ч.
1. Те саме, що ви́плодження.
Каченята березневого і листопадового виплоду в 3-місячному віці досягають нормальної ваги (Соц. твар., 1, 1956, 18);
*Образно. І в небо шугнули, як вісники смерті й наруги, Із гніздя чужого ворожого виплоду птиці [літаки] (Перв., І, 1958, 344).
2. Те, що створене ким-, чим-небудь; витвір.
— Хто се такий? — запитав я свого провідника. — Символ. Закаменілий виплід їх власної уяви, що зробився їх володарем, їх тираном (Фр., II, 1950, 97);
А може й так, що весь той вік несвітський Є тільки виплід молодого сну (Зеров, Вибр., 1966, 89);
Справжній, життєвий герой-ідеал може бути тільки плодом реалістичного відображення життя, а не виплодом ідеалізації його (Рад. літ-во, 3, 1958, 31).
Словник української мови (СУМ-11)