виплюнути —
ви́плюнути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
виплюнути —
-ну, -неш, док. Однокр. до випльовувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виплюнути —
ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльо́вувати. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (І. Нечуй-Левицький); Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Григорій Тютюнник); Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди...
Словник української мови у 20 томах
виплюнути —
ВИКИДА́ТИ (випускати з себе), ВИВЕРГА́ТИ, ВИПЛЬО́ВУВАТИ (з рота). — Док.: ви́кинути, ви́вергнути, ви́плюнути. Височенний димар викидає клубки чорного диму (Панас Мирний); Вулкан вивергає.. потоки.. лави (С.
Словник синонімів української мови
виплюнути —
ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльо́вувати. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., II, 1956, 298); Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Тют.
Словник української мови в 11 томах
виплюнути —
Ви́плюнути см. випльовувати.
Словник української мови Грінченка