виполотий
ВИ́ПОЛОТИЙ, ВИ́ПОЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́полоти.
Через деякий час поїхав чоловік знову на свою ниву. Приїхав, дивиться, просо виполене і вже високе виросло (з казки);
Рушником простяглася чорна виполота полоса [смуга] (І. Нечуй-Левицький);
Щоб якось відвернути увагу домашніх, вона з оберемком березки для теляти, виполотої тільки що наспіх, між корчами картоплі, сміливо йшла на подвір'я (А. Іщук);
Сухо шаруділо обабіч дороги кучеряве колюче терно; не виполене людськими дбайливими руками, воно тепер буйно розрослося, покриваючи лишаями осиротілі поля (М. Стельмах);
// ви́полото, ви́полено, безос. пред.
В тім подвір'ї було винищено дерева й будь-які кущики і навіть виполото траву (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)