випорожняти
ВИПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОЖНИТИ, ню, ниш, док., що.
Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім.
[Євгеній (випорожнює кишені і дає їй [арф'янці] все):] Возьми [візьми], – се посліднє, а я не потребую (І. Франко);
Молодь кидалася на вагони і випорожняла їх нутро (О. Копиленко);
Випорожнивши скриню, він шарпнув її так, що вона аж загула (М. Коцюбинський);
По короткій нараді ми вирішили ще й обвішатися гранатами, домовившись пустити їх у діло після того, як випорожнимо візок (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)