1. Словник української мови у 20 томах

випорожняти

ВИПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОЖНИТИ, ню, ниш, док., що.

Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім.

[Євгеній (випорожнює кишені і дає їй [арф'янці] все):] Возьми [візьми], – се посліднє, а я не потребую (І. Франко);

Молодь кидалася на вагони і випорожняла їх нутро (О. Копиленко);

Випорожнивши скриню, він шарпнув її так, що вона аж загула (М. Коцюбинський);

По короткій нараді ми вирішили ще й обвішатися гранатами, домовившись пустити їх у діло після того, як випорожнимо візок (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випорожняти — випорожня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випорожняти — -яю, -яєш і випорожнювати, -юю, -юєш, недок., випорожнити, -ню, -ниш, док., перех. Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випорожняти — СПОРОЖНИ́ТИ (зробити порожнім, видаливши щось), ВИ́ПОРОЖНИТИ, ЗВІЛЬНИ́ТИ від чого, ОПОРОЖНИ́ТИ рідше. — Недок.: спорожня́ти, споро́жнювати, випорожня́ти, випоро́жнювати, звільня́ти, опорожня́ти, опоро́жнювати. Словник синонімів української мови
  4. випорожняти — ВИПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім. [Євгеній (випорожнює кишені і дає їй [арф’янці] все):] Возьми, — се посліднє, а я не потребую (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. випорожняти — Випорожняти, -няю, -єш сов. в. випорожнити, -ню, -ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Кутки випорожнять. Заберуть все имущество изъ дому. Ном. № 10824. Словник української мови Грінченка