випорожняти
ВИПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім.
[Євгеній (випорожнює кишені і дає їй [арф’янці] все):] Возьми, — се посліднє, а я не потребую (Фр., IX, 1952, 21);
Молодь кидалася на вагони і випорожняла їх нутро (Коп., Вибр., 1948, 124);
Випорожнивши скриню, він шарпнув її так, що вона аж загула (Коцюб., І, 1955, 30);
Сягнула до столика рукою, де була склянка з водою, і випорожнила її до дна (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 169).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випорожняти — випорожня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- випорожняти — -яю, -яєш і випорожнювати, -юю, -юєш, недок., випорожнити, -ню, -ниш, док., перех. Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випорожняти — ВИПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОЖНИТИ, ню, ниш, док., що. Повністю видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім. [Євгеній (випорожнює кишені і дає їй [арф'янці] все):] Возьми [візьми], – се посліднє, а я не потребую (І. Словник української мови у 20 томах
- випорожняти — СПОРОЖНИ́ТИ (зробити порожнім, видаливши щось), ВИ́ПОРОЖНИТИ, ЗВІЛЬНИ́ТИ від чого, ОПОРОЖНИ́ТИ рідше. — Недок.: спорожня́ти, споро́жнювати, випорожня́ти, випоро́жнювати, звільня́ти, опорожня́ти, опоро́жнювати. Словник синонімів української мови
- випорожняти — Випорожняти, -няю, -єш сов. в. випорожнити, -ню, -ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Кутки випорожнять. Заберуть все имущество изъ дому. Ном. № 10824. Словник української мови Грінченка