Словник української мови у 20 томах

виправка

ВИ́ПРАВКА, и, ж.

1. рідко. Дія за знач. виправля́ти, ви́правити 1, 2, 7.

На Старокраматорському машинобудівному заводі планують організувати виробництво машин для виправки колії, щебенеочисних машин, козлових кранів (з Інтернету);

Я дивуюся, як їм не відпаде охота приносити мені купи макулатури для виправки “стилю” (Леся Українка);

Вартість виправки однієї сухої необезжиреної шкурки з кожним роком зростає (з газ.).

2. Постава, набута в результаті спеціальних вправ.

Зайшов ще один чоловік, судячи з виправки й легкості рухів, теж спортсмен (В. Собко);

В неї й колір обличчя здоровий, і хода пружна, і виправка, всупереч літам, ще молодцювата (О. Гончар);

Багатолітня військова виправка відчувалася і в рухах, і особливо в його легкій, пружній ході (М. Руденко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. виправка — ви́правка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. виправка — -и, ж. 1》 рідко. Дія за знач. виправляти, виправити 2), 7). 2》 Постава тіла, набута завдяки спеціальним вправам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виправка — випра́вка речі для новонародженого (ст): Але не лишу ж кошика – там уся виправка для дитини, так трудно її було дістати (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. виправка — ПОСТА́ВА (звичне положення тіла під час ходіння, сидіння тощо, властива комусь манера триматися); ПОСА́ДКА (манера тримати голову); ВИ́ПРАВКА, ПОСТАНО́ВКА спец. (набута в результаті тренування, спеціальних вправ).  Словник синонімів української мови
  5. виправка — ВИ́ПРАВКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. виправля́ти, ви́правити 2, 7. Я дивуюся, як їм не відпаде охота приносити мені купи макулатури для виправки "стилю" (Л. Укр., III, 1952, 691); Оддасть шкурку за виправку (Номис, 1864, № 10571).  Словник української мови в 11 томах
  6. виправка — Ви́права, -ви ж. 1) Выпрямленіе; исправленіе. 2) Отправка; отправленіе. 3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, посуды и иной домашней утвари. 4) — шкури. Выдѣлка кожи. ум. ви́правка. Оддасть шкурку за виправку. Ном. № 10570.  Словник української мови Грінченка