виправлений
ВИ́ПРАВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́правити 1, 2, 3, 6, 7.
“Просто дивуєшся, як люди не вміють елементарно мислити”, – думав Загатний і креслив далі, зсовуючи на край стола аркуш за аркушем, – виправлені, підчищені (В. Дрозд);
– Ми .. знали про княжого післанця [посланця], виправленого в отсі сторони (І. Франко);
Парубки стали виносити достатки боярина – в'язки шкірок: кун, лисів, білок, бобрів, соболів, кілька ведмежих та кількадесят гарно виправлених вовчих (Юліан Опільський);
// ви́правлено, безос. пред.
У листі до Я. Кухаренка Т. Шевченко пише: “А в малоросію (в рукописі саме так, з малої літери, що її збережено у виданні 1929 р. під редакцією С. Єфремова, а у подальших виправлено, всупереч сенсові, пильними доглядачами офіціозної “орфографії”) не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую” (із журн.);
Якова за його участь в “недозволенном обществе” та в революційному рухові декабристів виправлено з Петербурга на заслання (Олена Пчілка).
Словник української мови (СУМ-20)