випрати
ВИ́ПРАТИ, перу, переш, док., що.
Перучи, зробити чистим (білизну, одяг і т. ін.).
[Кнур:] Як же я сам управлюся? Чи подереться що, – треба його залатати, сорочку – випрати... Чиє ж то діло, як не жіноче? (Панас Мирний);
– Де там буде вона [сорочка] біла – третій тиждень як надівана. – Немає кому випрати, бідний ти! (С. Васильченко);
Зняла [Христя] рушник та як трусне ним – пил із нього хмарою. Згорнула його – завтра випере (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)