випрати
ВИ́ПРАТИ, перу, переш, док. перех. Перучи, зробити чистим (білизну, одяг і т. ін.).
[Кнур:] Як же я сам управлюся? Чи подереться що, — треба його залатати, сорочку — випрати… Чиє ж то діло, як не жіноче? (Мирний, V, 1955, 83);
Зняла [Христя] рушник та як трусне ним — пил із нього хмарою. Згорнула його — завтра випере (Головко, II, 1957, 97).
Словник української мови (СУМ-11)