випростуватися
ВИ́ПРОСТУВАТИСЯ див. випро́стуватися.
ВИПРО́СТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, ВИПРОСТО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСТАТИСЯ, аюся, аєшся, ВИ́ПРОСТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Розправлятися, розпрямлятися (про кого-, що-небудь зігнуте, похилене і т. ін.).
Кожен відчував чиїсь очі на собі .. і мимоволі випростовувався і підіймав лице вгору .. – нехай впізнають (І. Багряний);
Ялиця ще нижче ввігнулась під нею [Марією], але як тільки звільнилася від ваги, знову поволі почала випростуватися, шкрябаючи гілками по глині (І. Муратов);
Сонце клало жовті смуги на різнотрав'я. Випростувалася парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський);
На кормі, випроставшись на повний зріст, стояв мій дідусь у високих рибальських чоботях (Ю. Збанацький).
2. Звільнятися від того, що тримає, затримує; вивільнюватися.
Любов Прохорівна замовкла, але не випростувалася від .. руки Мухтарова (Іван Ле);
Це був той самий Славко – хлопчик-краб. Він все ще стискав у клешнях свою нерозгорнуту цукерку і безуспішно поривався випростуватися з міцних няниних обіймів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)