випрямлений
ВИ́ПРЯМЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́прямити.
Король .. летів кожному прапорові навстрічу [назустріч]. Не кланявся, стояв випрямлений, як свічка, як статуя (Б. Лепкий);
Вона находить мужню гідність у всій його поставі, у високій гордовито випрямленій шиї, в густому непокірному чубові, відкинутому назад (О. Гончар);
Він .. довго прочищав випрямленою скріпкою мундштук (Ю. Мушкетик);
За ходою можна визначити впевнену в собі людину (випрямлений корпус, піднесена голова, трохи виставлене вперед підборіддя) (із журн.);
// ви́прямлено, безос. пред.
Після пожежі на Подолі у 1811 році Оболонську вулицю було випрямлено та перевпорядковано (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)