вир
ВИР, у, ч.
1. Місце в річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок зіткнення протилежних течій.
[Вітровий:] Чекай, Серього. Тут купатись не можна. [Батура:] Чому?.. [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук);
Ось він поруч, гігантський запінений вир, несамовитий клекіт води (М. Руденко).
2. чого і без дод., перен. Бурхливий, стрімкий рух, який захоплює, втягає за собою.
Талант твій буде рвать тебе Між люди, в вир життя могучий (І. Франко);
Злива спогадів, вир думок, калейдоскоп облич, подій бурхнули на нього (І. Багряний);
Людина – самотня, загублена .. у лабіринтах гігантських міст.., у вирі відчужених юрмищ (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)