1. Словник української мови у 20 томах

вир

ВИР, у, ч.

1. Місце в річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок зіткнення протилежних течій.

[Вітровий:] Чекай, Серього. Тут купатись не можна. [Батура:] Чому?.. [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук);

Ось він поруч, гігантський запінений вир, несамовитий клекіт води (М. Руденко).

2. чого і без дод., перен. Бурхливий, стрімкий рух, який захоплює, втягає за собою.

Талант твій буде рвать тебе Між люди, в вир життя могучий (І. Франко);

Злива спогадів, вир думок, калейдоскоп облич, подій бурхнули на нього (І. Багряний);

Людина – самотня, загублена .. у лабіринтах гігантських міст.., у вирі відчужених юрмищ (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вир — (місце в річці, морі з круговим рухом води, перен. — про події) коловорот, крутіж, круговерть, підсил. чорторий, нурт. Словник синонімів Полюги
  2. вир — Вирва, чорторий, нурт, кручія, водокрут, вернивода, д. шум, крутіж; П. круговерть; пор. ВИХОР; вировисько. Словник синонімів Караванського
  3. вир — -у, ч. 1》 Місце у річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій. 2》 чого або який, перен. Бурхливий, стрімкий рух, який захоплює, втягає за собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Вир — Вир іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. вир — Бура (бура б'є), бурун, вервітня, вервітнява, веремій, веремія, вернивода, вертіж, вертія, вертун, викрут, викрутень, вировисько; вировище, водовертіж, водоверть, водокрут, водокрутень, водомий, водорий, говбур (діал. Словник синонімів Вусика
  6. вир — ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше... Словник синонімів української мови
  7. вир — Вир, ви́ру, -рові, у ви́рі; ви́ри; -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вир — ВИР, у, ч. 1. Місце у річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій. [Вітровий:] Чекай, Серього. Тут купатись не можна [Батура:] Чому?.. [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (Корн. Словник української мови в 11 томах