вира
ВИ́РА, и, ж., іст.
У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини.
[Ярослав:] То розв'яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен [гривень] – Подвійну виру (І. Кочерга);
Згідно з “Руською правдою”, убивство огнищанина (представника привілейованого класу) оплачувалося подвійною вирою (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вира — ви́ра іменник жіночого роду штраф за вбивство Орфографічний словник української мови
- вира — -и, ж., іст. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вира — ВИ́РА, и, ж., іст. У Київській Русі — штраф за вбивство вільної людини. [Ярослав:] То розв’яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен — Подвійну виру (Коч., III, 1956, 45). Словник української мови в 11 томах