1. Словник української мови в 11 томах

вира

ВИ́РА, и, ж., іст. У Київській Русі — штраф за вбивство вільної людини.

[Ярослав:] То розв’яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен — Подвійну виру (Коч., III, 1956, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вира — ви́ра іменник жіночого роду штраф за вбивство Орфографічний словник української мови
  2. вира — -и, ж., іст. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вира — ВИ́РА, и, ж., іст. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини. [Ярослав:] То розв'яжіть його І хай заплатить вісімдесят гривен [гривень] – Подвійну виру (І. Словник української мови у 20 томах