вираховувати

ВИРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАХУВАТИ, ую, уєш, док., що і без прям. дод.

1. Лічити, обчислювати що-небудь.

Грицько став згадувати про якусь трудну задачу, став вираховувати її в голові (С. Васильченко);

Вираховує верхівець, скільки часу йому треба їхати (О. Донченко);

Взявши на полиці зошит, сів [Давид] до вікна близько й почав щось у ньому писати: якісь цифри, вираховував щось (А. Головко);

– Самого цукру .. треба було купити, – вирахувала вона, – не менше, як фунтів з п'ять (Ю. Смолич).

2. Утримувати певну суму із грошей, признач. для видачі.

– Він вираховує з мене за кожного барана і кожну ярочку, загризену вовками (З. Тулуб);

Бухгалтерія тепер цілу зиму буде вираховувати певну суму із зарплати доглядача (О. Гончар).

3. кого, що, розм. Визначати, розраховувати, усвідомлювати шляхом аналізу, умовиводів, зіставлень і т. ін.

Зловмисник не знав, що у закладі вже працювало кілька оперативників, професійним оком вираховуючи злодія (з газ.);

Тендітна жінка вискочила з під'їзду, швидко сіла в авто. Ти вирахував її лише за адресою... (І. Роздобудько).

Словник української мови (СУМ-20)