1. Словник української мови у 20 томах

вираховувати

ВИРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАХУВАТИ, ую, уєш, док., що і без прям. дод.

1. Лічити, обчислювати що-небудь.

Грицько став згадувати про якусь трудну задачу, став вираховувати її в голові (С. Васильченко);

Вираховує верхівець, скільки часу йому треба їхати (О. Донченко);

Взявши на полиці зошит, сів [Давид] до вікна близько й почав щось у ньому писати: якісь цифри, вираховував щось (А. Головко);

– Самого цукру .. треба було купити, – вирахувала вона, – не менше, як фунтів з п'ять (Ю. Смолич).

2. Утримувати певну суму із грошей, признач. для видачі.

– Він вираховує з мене за кожного барана і кожну ярочку, загризену вовками (З. Тулуб);

Бухгалтерія тепер цілу зиму буде вираховувати певну суму із зарплати доглядача (О. Гончар).

3. кого, що, розм. Визначати, розраховувати, усвідомлювати шляхом аналізу, умовиводів, зіставлень і т. ін.

Зловмисник не знав, що у закладі вже працювало кілька оперативників, професійним оком вираховуючи злодія (з газ.);

Тендітна жінка вискочила з під'їзду, швидко сіла в авто. Ти вирахував її лише за адресою... (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вираховувати — (утримувати певну суму) вилічувати, відраховувати, (все разом) підсумовувати. Словник синонімів Полюги
  2. вираховувати — вирахо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вираховувати — -ую, -уєш, недок., вирахувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Лічити, обчислювати що-небудь. 2》 Утримувати певну суму із заробленої плати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вираховувати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
  5. вираховувати — Вирахо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вираховувати — ВИРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАХУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Лічити, обчислювати шо-небудь. Грицько став згадувати про якусь трудну задачу, став вираховувати її в голові (Вас. Словник української мови в 11 томах