вирегочувати

ВИРЕГО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

Те саме, що регота́ти.

Дві панночки ось сидять, гомонять, вирегочують (А. Тесленко);

Купець після кожного ковша видавав з свого потужного тіла розмаїті звуки, схожі то на жереб'яче іржання, то на рикання дикого звіра, то коротко вирегочував (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. вирегочувати — вирего́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вирегочувати — див. сміятися  Словник синонімів Вусика
3. вирегочувати — СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. вирегочувати — ВИРЕГО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Те саме, що регота́ти. Дві панночки ось сидять, гомонять, вирегочують (Тесл., Вибр., 1950, 131).  Словник української мови в 11 томах