виригати

ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти.

ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Блюючи, викидати вміст шлунка.

І ще побачив падишах уві сні шулік, які їли падаль, виригали і знову їли, і гинули, обжершись (Р. Іваничук);

Нарешті Юру примусили виригати Іванову горілку, потім .. дали випити якісь краплі (Ю. Смолич);

А з хвірми [фірми] як напосіли – плати, та й годі. Хоч виригай – а гроші дай (І. Білик);

* Образно. З гиддю засунути палець в гортань, І викликати там гидке блювання, І виригати з серця печію недуг, Що гостро так карають мою душу (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. виригати — ви́ригати дієслово доконаного виду розм. вирига́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. виригати — I в`иригатидив. виригати. II вириг`ати-аю, -аєш, недок., виригати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Блюючи, викидати зі шлунка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виригати — Ви́ригати, -гаю, -гаєш; ви́ригнути, -гну, -гнеш, -гнуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. виригати — ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти. ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Блюючи, викидати з шлунка. Нарешті, Юру примусили виригати Іванову горілку, потім.. дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. виригати — Виригати, -гаю, -єш сов. в. виригати, -гаю, -єш, одн. в. виригнути, -гну, -неш, гл. Изрыгать, изрыгнуть. Мнж. 39.  Словник української мови Грінченка