виригнути
ВИ́РИГНУТИ, ну, неш, док., що, розм.
Однокр. до вирига́ти.
Вилетіли нагору, гриф і питається: – Чого це ти мені такого доброго дав аж наприкінці? Котигорошко й показав на свою ногу: – От чого, – каже. Тоді гриф виригнув литку, полетів і приніс цілющої води (з казки);
Імператор Генріх і папа Урбан йшли один проти одного, .. папа посилав своїх єпископів і графів, один сидів десь у Латеранськім палаці, збудованому на тому місці, де імператор Нерон виригнув з себе жабу (П. Загребельний);
Я востаннє виригнув воду й застогнав. Дрож пройшов по тілі, і я спробував сісти (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)