вирискатися
ВИ́РИСКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., зневажл.
Те саме, що знайти́ся 2.
– У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався (Панас Мирний);
– От же й я так казав, дак же вирискалась! Я за нею тодi ну гнаться, ну гнаться! (Б. Грінченко);
– Та ти не гарячкуй, браток... Ач, швидкий вирискався! (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)