виробляти
ВИРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РОБИТИ, блю, биш; мн. ви́роблять; док., що.
1. Виготовляти що-небудь, робити якісь речі, предмети і т. ін.
Тут з дерева виробляють всячину – і вози, і колеса, мебель [меблі] всяку, вікна (Панас Мирний);
Місцева кустарна промисловість ще не почала виробляти чогось хоч трохи пристойного (Б. Антоненко-Давидович);
З золота й срібла обабіч при вході собаки стояли. Виробив їх надзвичайно майстерно Гефест кривоногий (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Надавати певної форми чому-небудь.
Руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (І. Нечуй-Левицький);
Затіяла [Катерина] пекти хліб. Вона напалила піч, виробила хлібини, посадила їх на гарячу черінь і закрила заслінкою (С. Чорнобривець);
// Утворювати, виділяти в результаті життєдіяльності.
Виробляти шлунковий сік.
2. Створювати, складати, визначати в певних рисах.
Удвох з Васею вони почали виробляти точний порядок завтрашнього дня (В. Собко);
Треба перше всього усі гроші докупи зібрати та тоді їх і заслати в громаду “Учитель”, .. виробивши статут задля премії (Панас Мирний);
Довго радилися вони втрьох і нарешті виробили план, як діяти (О. Донченко).
3. Розвивати, вдосконалювати певні якості, особливості і т. ін. в якомусь напрямку працею, вправами, силою волі і т. ін.; набувати чого-небудь.
Він [Янченко], слухаючи мої розповіді, перевіряє сам себе.., виробляє свій погляд на нинішню переоцінку цінностей (Р. Іваничук);
Орфографічні помилки найлегше усунути, якщо постійно виробляти мовну самодисципліну, звичку постійно звертатися до словників (з наук.-попул. літ.);
// кого, що. Робити ким-небудь, впливаючи якимсь чином протягом певного часу.
Доводиться, зокрема, говорити про ті чинники, що виробили з мене українського письменника .. Один – це природний нахил і другий – впливи передущих [попередніх] письменників (С. Васильченко).
4. Виконувати певну кількість роботи.
Найперше він вирішив для самого себе виробляти дві норми. Потім підтягти до свого рівня групу (Ю. Яновський);
// Заробляти певну суму залежно від виконаної роботи.
Річ у тому, що бідну людину, яка діставала 15 карбованців місячної плати, а решту виробляла від рядка за міські новини, раз у раз кривдив редактор (М. Коцюбинський).
5. Виснажувати, вичерпувати що-небудь.
Виробили так землю, що вже нічого не родить (Сл. Гр.);
Виробити шахту.
6. тільки недок., розм. Робити що-небудь незвичайне, несподіване.
Бере заступ і лопату, Шкандибає в поле. І край шляху при долині – Отже не вгадаєш, Що каліка виробляє? – Криницю копає! (Т. Шевченко);
– Що та Орлиха виробляє? – подумала собі мати. – А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок);
На Щуку хтось бомагу [бумагу] в суд подав, Що буцімби [буцімто] вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав (Л. Глібов).
(1) Виробля́ти / ви́робити свою́ си́лу (си́лоньку) на кого, рідше кому – виснажуватися, знесилюватися в роботі.
Будеш досвіта До роботи вставати; Свою силоньку ні собі, ні мні [мені], А панам виробляти (С. Руданський);
Ой щоб тобі, господине, хоріти, боліти: виробив я свою силу та на твої діти (Сл. Гр.).
◇ (2) Виробля́ти шту́ки – витівати таке, що виходить за межі звичайної поведінки і викликає осуд; бешкетувати.
Цілий день Пувичка розповідав хлопцям про своє життя в лікарні. Які він там виробляв штуки! (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)