вировий

ВИРОВИ́Й, а́, е́.

Стос. до виру.

Очі його розбігалися по неширокім, але розкішнім гірськім краєвиді, від тих овець, що, немов .. накидані були по полонині, аж до синього кришталевого плеса вирового (І. Франко);

Ахілл тоді, списом славетний, зіскочив З кручі всередину хвиль, і знялись вировим вони валом (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Значення в інших словниках

1. вировий — вирови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вировий — -а, -е. Прикм. до вир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вировий — ВИРОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до вир. Очі його розбігалися по неширокім, але розкішнім гірськім краєвиді, від тих овець, що, немов.. накидані були по полонині, аж до синього кришталевого плеса вирового (Фр., III, 1950, 8).  Словник української мови в 11 томах