виродження

ВИ́РОДЖЕННЯ, я, с.

Стан за знач. ви́родитися.

Причина виродження давніх дворянських родів полягає у генетично споріднених шлюбах (з наук. літ.);

Тополя пірамідальна розмножується у нас весь час вегетативно-стебловими живцями, що й призвело до її виродження (з наук.-попул. літ.);

– Фокстрот. Він належить у нас до танців, заплямованих тавром розпусти й виродження (В. Підмогильний);

– До речі, – говорила Леся, – декадентство і символізм були породженням філософії регресу, занепаду, автори і проповідники якої галасували про неминуче виродження світу (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. виродження — ви́родження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виродження — -я, с. Стан за знач. вироджуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виродження — див. дегенерація  Універсальний словник-енциклопедія
4. виродження — ВИ́РОДЖЕННЯ (зниження життєвості в кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім), ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ. Висока температура ґрунту є причиною виродження ґрунту (з науково-популярної літератури); Вона б не була поганою...  Словник синонімів української мови
5. виродження — ВИ́РОДЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. виро́джуватися. Ідейне виродження мистецтва імперіалістичної буржуазії, деструкція його форми є безпосереднім наслідком і виразом прогресуючого загнивання культури капіталізму (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах