виродження
ВИ́РОДЖЕННЯ, я, с.
Стан за знач. ви́родитися.
Причина виродження давніх дворянських родів полягає у генетично споріднених шлюбах (з наук. літ.);
Тополя пірамідальна розмножується у нас весь час вегетативно-стебловими живцями, що й призвело до її виродження (з наук.-попул. літ.);
– Фокстрот. Він належить у нас до танців, заплямованих тавром розпусти й виродження (В. Підмогильний);
– До речі, – говорила Леся, – декадентство і символізм були породженням філософії регресу, занепаду, автори і проповідники якої галасували про неминуче виродження світу (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виродження — ви́родження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виродження — -я, с. Стан за знач. вироджуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виродження — див. дегенерація Універсальний словник-енциклопедія
- виродження — ВИ́РОДЖЕННЯ (зниження життєвості в кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім), ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ. Висока температура ґрунту є причиною виродження ґрунту (з науково-популярної літератури); Вона б не була поганою... Словник синонімів української мови
- виродження — ВИ́РОДЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. виро́джуватися. Ідейне виродження мистецтва імперіалістичної буржуазії, деструкція його форми є безпосереднім наслідком і виразом прогресуючого загнивання культури капіталізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах