виродження

ВИ́РОДЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. виро́джуватися.

Ідейне виродження мистецтва імперіалістичної буржуазії, деструкція його форми є безпосереднім наслідком і виразом прогресуючого загнивання культури капіталізму (Ком. Укр., 5, 1960, 64);

Тополя пірамідальна розмножується у нас весь час вегетативно-стебловими живцями, що й призвело її до виродження (Наука.., 4, 1961, 39).

Значення в інших словниках

1. виродження — ви́родження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виродження — -я, с. Стан за знач. вироджуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виродження — ВИ́РОДЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́родитися. Причина виродження давніх дворянських родів полягає у генетично споріднених шлюбах (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. виродження — див. дегенерація  Універсальний словник-енциклопедія
5. виродження — ВИ́РОДЖЕННЯ (зниження життєвості в кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім), ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ. Висока температура ґрунту є причиною виродження ґрунту (з науково-популярної літератури); Вона б не була поганою...  Словник синонімів української мови