вирощувати
ВИРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИРОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РОСТИТИ, ощу, остиш, док., кого, що.
1. Дбайливо доглядаючи, сприяти ростові, розвитку кого-, чого-небудь.
– Спасибі, що допомагаєте мені вирощувати мої квіти (О. Донченко);
Дмитро з лошат вирощував славних коней (С. Чорнобривець);
Для одержання чистого, незараженого насінного матеріалу квасолю треба вирощувати на суворо ізольованих ділянках (з наук. літ.);
Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й порозлітаються (І. Нечуй-Левицький);
Городня бригада .. виростила добру городину (Остап Вишня);
* Образно. Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно! (Панас Мирний);
// Мати своїм заняттям догляд за рослинами або тваринами.
– Ану, Голдо, візьмись та й агітни там своїх циган як слід. Давайте, мовляв, кинемо до біса бродяче життя та підемо на завод працювати чи хліб вирощувати (Д. Ткач).
2. перен. Дбайливо виховувати, прищеплюючи певні погляди, навики; виховуючи, створювати.
Ох, якби ми, педагоги, так уміли вирощувати дітей, як жінка ця вміє вирощувати свої виноградники! (О. Гончар);
Скільки праці і турбот поклав чесний цей роботяга-бригадир, щоб виростити з Марти знатну людину (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)