Словник української мови у 20 томах

вирубувати

ВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУБАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева, ліс і т. ін.).

– Кажуть, слабість якась завелась у винограді, чи що, от вони й вирубують кущі та палять їх (М. Коцюбинський);

Семен взяв у Горпини лопату й почав енергійно вирубувати кропиву (Ю. Яновський);

Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх (Л. Глібов);

Давня-прадавня легенда розповідає, що колись тут був великий ліс, та з часом його вирубали зайшлі люди – чужинці (І. Цюпа);

// Зрубувати, обравши з-поміж інших за якими-небудь ознаками.

От баба й просить діда: – Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку (з казки).

2. що. Рубаючи, виймати, видобувати що-небудь.

Напровесні допомагав [Федько] вирубувати заступом з-під снігу квадратики пшениці чи жита разом із промерзлим ґрунтом, аби не пошкодити корінці (Є. Доломан);

* Образно. Сказаного й сокирою не вирубаєш (Номис);

Ми оце втрапили до того списку [куркулів], до страшного отого паперу, з якого не вирубаєш найгострішою сокирою (А. Дімаров).

3. що. Рубаючи, надавати чому-небудь певної форми; виготовляти, висікати.

На мармурових брилах вирубував він [Мікеланджело] обрис Титанів (М. Бажан);

У лещатах вирубують із листового матеріалу різні заготовки виробів (з навч. літ.);

// Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому.

У великому камені розбійники вирубали собі пивницю, до котрої складали свої крадені речі (з легенди).

4. кого, що. Рубаючи, вбивати, знищувати всіх або багатьох.

Інший б'ється й рубається, не відступаючи, як мур, поки або впаде, або чисто коло себе вирубає (Марко Вовчок);

– Він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього (І. Франко).

5. що, гірн. Видобувати вугілля, руду.

[Хмара:] Риндін за одну зміну при мені зробив повний цикл по всій лаві і вирубав сто двадцять шість тонн, при нормі вісім і дві десятих (О. Корнійчук).

6. розм. Говорити з підкресленою старанністю.

Старий пан так і вирубає по-українськи, так і підсипається горошком (Д. Мордовець).

7. що, розм. Припиняти постачання електроенергії.

У нашому будинку вирубали електрику та відключили воду – старі комунікації вкотре вийшли з ладу (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вирубувати — виру́бувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вирубувати — -ую, -уєш і вирубати, -аю, -аєш, недок., вирубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева і т. ін.). || Зрубувати, обравши серед інших за якими-небудь ознаками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирубувати — див. нищити; рубати  Словник синонімів Вусика
  4. вирубувати — ВИДО́ВБУВАТИ (довбаючи, робити заглибину, отвір у чому-небудь), ВИРУ́БУВАТИ, ВИСІКА́ТИ, ВИЖОЛО́БЛЮВАТИ. — Док.: ви́довбати, ви́рубати, ви́сікти, ви́жолобити.  Словник синонімів української мови
  5. вирубувати — ВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева, ліс і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
  6. вирубувати — Вирубувати, -бую, -єш гл. = вирубати.  Словник української мови Грінченка