вирубувати

виру́бувати

-ую, -уєш і вирубати, -аю, -аєш, недок., вирубати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева і т. ін.).

|| Зрубувати, обравши серед інших за якими-небудь ознаками.

2》 Рубаючи, виймати, видобувати що-небудь.

3》 Рубаючи, надавати чому-небудь певної форми; висікати.

|| Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому.

4》 Рубаючи, знищувати всіх чи багатьох.

5》 гірн. Видобувати вугілля, руду.

6》 розм. Діючи рубильником або вимикачем, припинити надходження електричної енергії, перервати дію електричного механізму; вимкнути.

Значення в інших словниках

1. вирубувати — виру́бувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вирубувати — ВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУБАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева, ліс і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
3. вирубувати — див. нищити; рубати  Словник синонімів Вусика
4. вирубувати — ВИДО́ВБУВАТИ (довбаючи, робити заглибину, отвір у чому-небудь), ВИРУ́БУВАТИ, ВИСІКА́ТИ, ВИЖОЛО́БЛЮВАТИ. — Док.: ви́довбати, ви́рубати, ви́сікти, ви́жолобити.  Словник синонімів української мови
5. вирубувати — ВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева, ліс і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. вирубувати — Вирубувати, -бую, -єш гл. = вирубати.  Словник української мови Грінченка