вирування

ВИРУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вирува́ти.

Почулося вирування води за кормою (М. Трублаїні);

Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (О. Гончар);

Знову побачив [Петруня] вирування вільного в городі життя, побачив весняне сонце, безмежне небо (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. вирування — вирува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вирування — -я, с. Дія за знач. вирувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вирування — ВИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вирува́ти. Почулося вирування води за кормою (Трубл., II, 1955, 341); Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (Гончар, Новели, 1954, 112)...  Словник української мови в 11 томах